Мукачівський аеродром: те що втрачено

Згадуючи мукачівський військовий аеродром, яким він був до розвалу Радянського союзу, і порівнюючи з тим, що від нього залишилося, на фоні ужгородського, так званого "міжнародного аеропорту" бере сум, виникає сором за державу і тих людей, які перетворили колишній стратегічний об'єкт Радянського союзу в... руїни, з придатними до подальшої експлуатації, хіба що плитами.

Багато в чому тут постаралися і самі мукачівці, яким заважав шум від літаків. В принципі й не дивно, адже останніми, перед гелікоптерами серії МІ, тут базувалися надзвукові винищувачі МіГ-27, та МіГ-29. Про останніх й по сьогоднішній день мало хто знає. Але це правда, в Мукачеві на той час базувався з десяток надсучасних винищувачів МіГ-29 при 92-му ВАП (Винищувально-авіаційний полк). Саме вони і створювали шум. При цьому шум від потягів нікому чомусь не заважає й по сьогодні, всі звикли.

В 2006-му була спроба продати аеродром з аукціону, але безрезультатно. Розмір злітної смуги 2500х40 метрів. Перон 5 тис. кв. м. Площа - 196 га. Клас морозостійкості плит F200, більшість датована 1967-м роком.

Злітні смуги колишнього військового аеродрому в Мукачево, з яких колись злітали МІГи, були спроможні приймати вантажні й пасажирські літаки типу Іл-62, Іл-76, Ту-204 та Боїнг-737. Оперативна місткість аеродрому для цивільної авіації — 12 літаків типу Іл-76 та п’ять допоміжних типу АН-12, АН-26. Аеродром також мав склади авіапального, об’ємом 5,3 тисячі кубометрів, десятки ангарів, інфраструктуру ППО, РЛС. Мукачівська РЛС, за винятком Севастопольської, не має аналогів ні в цілій країні, ні поряд за кордоном.

З такими параметрами, Ужгородська смуга навіть поряд не стоїть. Інша справа, що після розвалу союзу все було запущено. Остаточна експлуатація об’єкту була завершена в 1993-му році. Без відповідної реставрації, смуга більше не здатна приймати літаки типу Ту-154 і Boeing. Хоча ще на початку 1990-х тут успішно сідав ЯК-42 із тодішнім президентом Леонідом Кучмою.

Обслуговування такого об’єкту, не кажучи вже про літаки, для молодої України було непосильним завданням. Реставрація, станом на 2003-й рік, за оцінками експертів, потребувала капіталовкладень в розмірі близько 30 мільйонів доларів США. Завелика цифра для тодішньої України, і вкрай непосильна без закордонного інвестора, або програми стратегічного розвитку із відповідним фондом.

Хоча не важко уявити потенціал, який було втрачено. Колишній стратегічний об’єкт міг перетворитися на міжнародний пасажирський, транспортний і транзитний аеропорт. Враховуючи його положення, вантажопід’ємнійсть і можливість розвитку інфраструктури із підведенням залізнодорожних колій і автотраси, - все це могло перетворити Мукачево на... транзитний центр цілої області і, можливо, з часом, відібрати в Ужгорода статус обласного центру. Враховуючи постійно зростаючу кількість обсягів вантажоперевезень і потоку туристів, можна з впевненістю сказати, така можливість реально втрачена.

І причина цього криється далеко не на місцевому рівні. Це втрата не стільки і не тільки міста, це втрата держави в цілому.

До речі, під Мукачевом був ще один стратегічний об’єкт, на щастя незавершений - в серпні 1990-го були призупинені роботи на об’єкті РЛС СПРН "Дарьял" біля Пістрялова. В 2003-му недобудову передали у власність міста, але вже на той час об’єкт не підлягав відновленню і став лише тягарем для міста. Але це вже окрема історія.